Їхав козак за Дунай,
сказав - дівчино, прощай,
Ти конику вороненький
неси та гуляй.
Постій, постій козаче,
твоя дівчина плаче,
Як ти її покидаєш тільки подумай.
Лучше було б, лучше було б не ходити,
Лучше було б, лучше було б не любити,
Лучше було б, лучше було б та й не знать,
Як тепер, як тепер пропадать.(2 раза)
Вийшла, ручки заломивши,
I тяженько заплакавши: